Методичні матеріали

    

                                                          

Олена Тимченко

 учитель української мови та літератури, спеціаліст вищої категорії, старший учитель, Бердянська загальноосвітня школа I-III ст. №11 Бердянської міської ради Запорізької області.

НАПРЯМКИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ВИКЛАДАННЯ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ В СУЧАСНІЙ ШКОЛІ

 

Сучасна освіта (у тому числі у загальноосвітній школі), під впливом науково-технічного прогресу довший час перебуває  у стані безперервної організаційної зміни та переосмислення унормованих психолого-педагогічних цінностей. Виникає потреба у докорінній зміні  освітнього процесу, що базуватиметься на інформаційних технологіях.

Навчальний процес, зазвичай,  покликаний отримати знання та творчі навички.  Проте, часто школярі не можуть упоратися з набутими знаннями: більшість не вміють працювати ні творчо, ні самостійно, особливо, коли потрібно швидко опрацьовувати різний матеріал, а саме  у рамках освітніх інновацій.

Головний чинник суспільного прогресу нинішньої цивілізації лежить у площині науки й освіти. Для цього молодь, яка вчиться, необхідно орієнтувати на соціально-культурний розвиток особистості, що стане не тільки професіоналом за обраним фахом, а й культурно розвиненою, високо освіченою людиною та носієм новітніх знань [5, с. 2].

Основна увага у педагогічних колективах має приділятися питанням подолання консерватизму в підходах до навчально-виховної діяльності та існуючих стереотипів педагогічної праці та процесу мислення в учасників процесу навчання і виховання. [3, с.164].

Модернізація (від французького modernization - оновлення) –
удосконалення, зміна, які відповідають вимогам сучасності [4, с.649].  Модернізації освіти сприяють основні загально цивілізаційні тенденції, що зародилися в останні десятиліття і стверджуватимуться в ХХІ ст. [1, с 2].

Більшість нових наукових відкриттів, ідей створювалися у міру потреби і готовності людей до їхнього сприймання, навчання, засвоєння нових знань та умінь, процес самовдосконалення.  Підвищення професійної кваліфікації  ̶ незамінний атрибут сучасної швидкозмінної реальності, динамічного технологічного прогресу, що дозволяє майбутнім фахівцям відповідати вимогам ринку та отримати бажану роботу. А навчання протягом усього життя є вимогою часу. Особливо скрутно з вивченням у школі літератури, особливо  української. Діти майже не читають програмові твори, бо не мають для цього часу та й не цікавляться ними .

Різноаспектні питання літературознавчої освіти майбутніх філологів перебувають у колі наукових інтересів Н.М. Білоус, О.Є. Бондарєвої ,             Л.В. Бутенко, О.А. Галича, В.В. Гладишева , А.В. Градовського , С.О. Жили, О.О. Ісаєвої, Г.Д. Клочека, А.В. Козлова та ін. Наукову діяльність учені спрямовують на вивчення методологічних і теоретичних засад фахової підготовки філологів, шляхів і засобів удосконалення освітнього процесу у вищих навчальних педагогічних закладах, проблем формування у студентів готовності до здійснення різних видів професійної діяльності.

Предметам філологічного напряму потрібна оптимізація. Оптимізація (від лат. оptimus – «найкращий») у загальному вигляді означає вибір найкращого, найбільш сприятливого варіанта з безлічі можливих умов, засобів, дій і т.п. [4, с. 609].

Найбільш прийнятною для навчання української філології, зокрема й літератури, видається класифікація методів за способом взаємодії вчителя й учнів на уроці, обґрунтована О. М. Біляєвим . Способи такої взаємодії можуть бути різними: 1. Учитель викладає мовний матеріал − учні слухають (розповідь, пояснення). 2. Учні й учитель обмінюються думками з питань, що вивчалися на уроках мови, завдяки чому доходять потрібних висновків, узагальнень, формулюють визначення, правила. Учитель організовує спостереження учнів над фактами, що вивчаються, і явищами мови з подальшим колективним обговоренням його результатів. 4. Учні під керівництвом учителя самостійно добувають знання з мови за підручником. 5. Учні шляхом виконання практичних завдань і вправ набувають потрібні знання. Виходячи з цього, виділяють відповідні методи навчання мови в школі [2, с.251].

Для створення емоційної ситуації на уроці важливими є вдало дібрані приклади з літератури, художніх фільмів, особистих переживань учителя. Яскравість розповіді, емоційна оцінка вчителя збуджують зацікавленість учнів, як до окремих питань теми, так і до матеріалу загалом. Найпоширенішими серед методів даної групи, які доцільно використовувати на уроках української  літератури є :

 

Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу. Передбачає окреслення нових знань у процесі викладання, створення атмосфери морального задоволення від інтелектуальної праці. Відчуття збагачення знаннями спонукає учнів до самовдосконалення, наприклад створюючи “Діадему”, використовуючи сенкани до слів "добро" і "зло"

Метод пізнавальних ігор. Сприяє створенню емоційно-піднесеної атмосфери, засвоєнню матеріалу за допомогою емоційно насиченої форми його відтворення. Пізнавальні ігри (ділові, рольові, ситуативні) моделюють життєві ситуації, стосунки людей, взаємодію речей, явищ. Вони можуть бути основною або допоміжною формою навчального процесу. Розвиваючий ефект досягається за рахунок імпровізації, природного вияву вільних творчих сил учнів. Прикладом може бути гра «Що? Де? Коли?», « Так  чи Ні». На цьому етапі роботи можна використати  такі прийоми як, фішбоун, шість капелюхів.

Зайнятися картографуванням тексту

Це метод організації спільної групової та творчої роботи в класі з метою підвищити розумову активність учасників і знайти плідні ідеї, конструктивні рішення, розв’язання складних проблем або нестандартних ситуацій. Його доцільно застосовувати на самому початку розв’язання проблеми або якщо цей процес зайшов у глухий кут.

На цьому етапі доцільно почати створювати ментальні карти,

Метод проєктів реалізує диференційований, індивідуально-творчий та активно-дієвий підходи у навчанні. Проект може мати дослідницький, пошуковий, творчий (креативний), прогностичний, аналітичний та ігровий характер. Основу проєктного методу складає орієнтація на інтереси та побажання учасників. Автором проєкту як спеціального навчального завдання може бути як учитель, так і учень (якщо він висловлює свою пропозицію). Оскільки проєкт планується та реалізується учнем самостійно або групою учнів, метод цей забезпечує сприятливі умови для активізації їхньої відповідальності, формування партнерських стосунків між виконавцями проєкту та вчителем.

Важливо пам’ятати, що для підвищення ефективності навчання у середній школі створити такі психолого-педагогічні умови, коли учень може зайняти активну особистісну позицію та повною мірою проявити себе як суб’єкт навчальної діяльності [2, с. 157].

Запровадження нетрадиційних технологічних моделей уроків української літератури, позакласних заходів забезпечує підвищення активності навчально-пізнавальної діяльності учнів, формування самостійності мислення, розвиток творчості.

У практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів на уроках української літератури широко впроваджуються нетрадиційні форми організації навчально-виховного процесу. Вчителі-новатори намагаються пробудити в учнів інтерес до предмета, до творчої і пізнавальної діяльності. Нестандартних форм роботи безліч: урок-лекція, урок-ток-шоу, урок-прес-конференція, урок-КВК, урок-Що? Де? Коли?, урок-вікторина, урок-мандрівка, дослідницько-пошукова робота у певному творі,  захист проекту, наукове дослідження тощо.

Важливий чинник  ̶ застосування новітніх технологій, який є одним із шляхів підвищення ефективності уроку, адже вони вирішують завдання не тільки отримання знань, а й, більшою мірою, умінь та навичок. І завдання вчителя полягає у тому, щоб організувати такий процес навчання, при якому учні активно беруть участь у проведенні уроків, моделюючи ситуації та вирішуючи різні завдання.

Отже, вивчення української літератури в сучасній школі – це складний та цілісний процес, головними чинниками якого виступають:  освітньо -змістовий, ціннісно-орієнтаційний, діяльнісно-практичний компоненти. Вони складаються із сукупності знань, умінь, навичок, регламентованих чинними навчальними планами відповідно до системи освітніх стандартів.  Учитель та учень повинні йти в ногу з часом  ̶  це перша і головна умова модернізації освіти та кожного навчального предмету зокрема.

Література

1.    Кремінь В. Філософія освіти ХХІ століття // Шлях освіти. –2003. - №2. – С. 2 – 6.

2.  Лозниця С. Навч. посібник для самост. вивч. дисц / В.С. Лозниця. – К.: «ЕксОб», 1999. – 304 с.

3.  Лях. М. Основні підходи до проблеми інновацій в контексті розвитку сучасної освіти / М. Лях // Освітній простір України. - 2014. - Вип. 4. - С. 163-168.

4.  Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних сполучень / Уклад. Л.О. Пустовіт та ін. – К.: Довіра. 2000. – 1018с.

5.    Химинець В.В. Інновації в сучасній школі. – Ужгород, 2004. – 168 с.